Привіт!

Я так скучив за вами усіма!

Мама після Нового року поїхала до Харкова, а я лишився в бабраї і дідміші до Різдва, бо дядя
yurabin
 
  сказав, що це буде кльово – коляда на районі…

  Спочатку я чуть не воткнув від нудьги, бо мама забрала з собою ноут з Інтернетом, і я страшенно скучав за жж. Усю неділю я дивився з бабраєю совєцкі мультики по тєлєку, а в понеділок вирішив, що слід розпочати підготовку до свята.

Пацани з нашого мікрорайону, які збиралися йти колядувати, виявилися непоганими, хоча й дуже далекими від джерел української духовності. Я сказав, що найперше треба вибрати звіздоношу і міхоношу і вивчити традиційне вітання з Різдвом, і доручив одному там Коляну, щоб він був звіздоношею і казав, коли ми будемо заходити до господи: «Христос ся рождає!», а господарі нам відповідатимуть: "Славімо Його!" Але Колян зразу сказав, що хуй вони його словлять, і я поняв, що треба переходити до колядок. Но колядки пацанам тоже не сподобались, особливо оця, де "сіном притрусила три раза Господнього Сина два раза", але я їм усім роздав слова і сказав, шоб учили.

Шостого числа я сказав бабіраї і дідміші, шо слід прикрашати господу: склеїти різдвяного ангела, внести дідуха, приготувати 12 пісних різдвяних страв. Але баба Рая сказала, шо дідух на восьмому поверсі і 12 пісних страв для тих, хто не постив, - це виїбон, але якщо я так наполягаю, то можу купити собі три віда сільодки в приправах, а вона приготує автентичну українську ритуальну страву вінегрет. А дід Міша сказав, шо чим клеїти ангела, лучче б я склеїв харошу дєвочку, і шо він не збирається запрошувати на вечерю мороз і вітер, бо в хаті і так дубільнік.

Ну і я кароче страшно засмутився і позвонив мамі, шоб поскаржитись, а мама сказала: заєбісь - коли ж такому юному індивіду встигли так засрать мозги народознавством і хибними цінностями. І сказала, якщо я не з’їм 12 ритуальних страв, зі мною ровним щьотом нічо не станеться, і шоб я посилав усіх, хто дорікатиме мені в бездуховності з цього приводу, і не морочив голови діду і бабі, а пиздував з пацанами колядувати як справжній постмодерніст і кічмен - так, як прийнято в Лазавой.

Ну і я такий сказав ахулі і пішов з пацанами. Вони мене навчили такої кугутської

колядколядколядницядобразмедомпаляницяабезмедунетакадайтедядькуп'ятакаавитіткопрозапаскукладітьвторбунамковбаскущобнебуломалотодайтещейсала

І ми так ніхіло колядували, пока случайно не перепутали дома і не зайшли на чужий мікрорайон. А пацани з пятого - вони йобнуті вобще. Такі сразу нас випасли і начали тіпа а хулі ви на нашом районі. Я спробував їх переконати, що у Христі всі єдині і що Різдво засвітило мирові світло розуму, ним бо ті, що звіздам служили, від звізди навчились поклонятись сонцю правди, но вони стали казать, що їм це до звізди іменно і щоб ми бабло отдали. Но пока я це все казав, міхоноша наш так красіво з баблом з’їбався - ну ми так забили, шоб він єслішо нас ждав у садіку в павільйоні з чирипахою і львьонком...

Кароче, додому я прийшов вночі с ніхуйовим фінгалом і зразу побачив діда Мішу, який точив ковбасу прямо з холодільніка, бо не наївся вінігрєтом. "Упс, Олесику, - сказав дідміша. - Христос народився!" А я сказав: "Славімо Його! Дє, та ладно - давай ковбаси тяпнем!"

А сьогодні я вже нарешті приїхав до Харкова і ми з мамою навіть покаталися на кльовому різдвяному трамвайчику, де грала класична музика і колядував мій улюблений "Муравський шлях" :))